бреве

БРЕ́ВЕ, невідм., с.

Офіційне послання Папи Римського.

Остаточна легалізація обох провінцій – Коронної (української) та Литовської (білоруської), затверджена папським бреве 1742 р., завершила понад столітній період формування чернечого ордену василіан (з наук. літ.);

Відомим є бреве папи Климента ХІV від 21 липня 1773 р. про ліквідацію ордену єзуїтів (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бреве — бреве́ іменник середнього роду коротка грамота римського папи Орфографічний словник української мови
  2. бреве — невідм., с. Коротке офіційне послання папи римського. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бреве — бре́ве (від лат. breve – коротке) коротке офіційне послання папи римського. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. бреве — Папський документ лат. мовою, менш урочистого характеру, ніж булла; містить декрети, розпорядження, надання привілеїв і диспенз; сформувалося у XV ст. Універсальний словник-енциклопедія