брейцара
БРЕЙЦА́РА, и, ж., діал.
Одна з частин ґирлиґи.
Мідну напівстерту брейцару начищено до блиску (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брейцара — Брейцара, -ри ж. «Желѣзное кольцо, которымъ прикрѣпленъ къ ґерлиґѣ барнак» Мнж. 176. Словник української мови Грінченка