брехня

БРЕХНЯ́, і́, ж., розм.

1. Те, що не відповідає правді; неправда.

Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся (з казки);

– Може, воно й брехня, а чого люди не накажуть, – почав знову Грицько (Панас Мирний);

Він на брехню такий спритний, що цигана би обдурив (Л. Мартович);

Людство з брехнею стикається віддавна. Нічого не вдієш, гріх одвічний, блуд давній (з газ.).

2. мн. бре́хні, бре́хень. Вигадки, плітки і т. ін.

[Аецій Панса:] Найкраще так, побачити на очі, тоді ніяким брехням не повіриш (Леся Українка);

Насті вже давно хотілося провчити бабу, щоб по хатах брехень не розносила (Я. Качура).

3. Гавкання (про собак).

На собачу брехню вибігла з хати молода, як дівчина, молодиця (Панас Мирний).

Завдава́ти (задава́ти, закида́ти) / завда́ти (зада́ти, заки́нути) брехню́ див. завдава́ти;

(1) Мисли́вська брехня́ – оповідання, історії і т. ін. з перебільшеннями, вигадками, нібито властивими мисливцям.

– Звичайно, це все треба перевірити, тут, мабуть, багато мисливської брехні, але такі записи дуже нам корисні (О. Донченко).

◇ Пошива́ти / поши́ти у брехню́ див. пошива́ти;

Точи́ти (справля́ти) / сточи́ти бре́хні (брехе́ньки, побрехе́ньки) див. точи́ти¹;

(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) брехня́ по селу́, перев. зі сл. іти, піти, жарт. – легко, швидко і т. ін.

Вайнтроб також не цурається мужицької чарки. Він майстерно перехиляє її, і одразу ж кривляться його очі, уста і навіть кружалко борідки. – Пішла, мов брехня по селу, – задоволено погладив груди (М. Стельмах);

Я дописував дев'яносто шосту гумореску про алкоголіків. Робота йшла, як брехня по селу (А. Крижанівський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

брехня

Значення в інших словниках