1. Словник української мови в 11 томах

брехня

БРЕХНЯ́, і́, ж., розм.

1. Те, що не відповідає правді; неправда.

Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся (Укр.. казки, легенди.., 1957, 398);

— Може, воно й брехня, а чого люди не накажуть, — почав знову Грицько (Мирний, IV, 1955, 25);

Він на брехню такий спритний, що цигана би обдурив (Март., Тв., 1954, 283);

Брехня, шановний сер, Міраж. Ви гляньте в іншу призму, — Двадцятий вік не ваш, А наш. Вік щастя, комунізму (Воскр., З перцем!, 1957, 128);

*У порівн. Вайнтроб також не цурається мужицької чарки. Він майстерно перехиляє її, і одразу ж кривляться його очі, уста і навіть кружалко борідки. — Пішла, мов брехня по селу, — задоволене погладив груди (Стельмах, І, 1962, 195).

Брехню́ завдава́ти кому — звинувачувати кого-небудь у неправді.

— Брешеш! — стрибнувши до Супруненка, не своїм голосом крикнула вона.. — Хе-е! Ще й брехню завдає! — сказав Грицько (Мирний, III, 1954, 125).

2. мн. бре́хні, бре́хень. Вигадки, плітки і т. ін.

[Аецій Панса:] Найкраще так, побачити на очі, тоді ніяким брехням не повіриш (Л. Укр., II, 1951, 356);

Насті вже давно хотілося провчити бабу, щоб по хатах брехень не розносила (Кач., Вибр., 1947, 15).

Бре́хні точи́ти (справля́ти) — те саме, що Баляндра́си точи́ти ( див. баляндра́си).

— Годі тобі брехні справлять. Вставай та в печі розтоплюй (Н.-Лев., І, 1956, 289);

— А чи не пора б вам кинути брехні точити та заходитись коло роботи? — мовив Корж (Добр., Тече річка.., 1961, 34).

3. Гавкання.

На собачу брехню вибігла з хати молода, як дівчина, молодиця (Мирний, II, 1954, 166).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брехня — брехня́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири брехні́ розм. Орфографічний словник української мови
  2. брехня — Неправда, кривда, вигадка, наклеп, байка, ур. <�о>лжа, кн. інсинуація, дезинформація; (собак) гавкіт, гавкання; БРЕХНІ, ПЛІТКИ, поговір; п! ОБЛУДА. Словник синонімів Караванського
  3. брехня — [бреихн’а] -н'і, ор. -нейу, мн. брехн'і, брехеин' Орфоепічний словник української мови
  4. брехня — -і, ж., розм. 1》 Те, що не відповідає правді; неправда. 2》 мн. брехні, брехень. Вигадки, плітки і т. ін. 3》 Гавкання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. брехня — БРЕХНЯ́, і́, ж., розм. 1. Те, що не відповідає правді; неправда. Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся (з казки); – Може, воно й брехня, а чого люди не накажуть, – почав знову Грицько (Панас Мирний); Він на брехню такий спритний... Словник української мови у 20 томах
  6. брехня — Брехнею цілий світ перейдеш, та назад не вернеш. Обдурити людей можеш лише раз, бо на другий раз вже не вірять. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. брехня — син. балда, буза, лажа, лапша. Словник жарґонної лексики української мови
  8. брехня — див. вигадка; наклеп Словник синонімів Вусика
  9. брехня — точи́ти (справля́ти) бре́хні (побрехе́ньки). Вести пусті, беззмістовні розмови, марнуючи час. — А чи не пора б нам кинути брехні точити та заходитись коло роботи? — мовив Корж (С. Фразеологічний словник української мови
  10. брехня — ВИ́ГАДКА (те, що створене в уяві, чого немає й не було в дійсності), ВИ́ДУМКА, ВИ́ГАД рідше, ВИ́МИСЕЛ, ВИ́ТІВКА, ФАНТА́ЗІЯ, ФАНТА́СТИКА, НЕБИЛИ́ЦЯ, НЕБУВА́ЛЬЩИНА, МУДРУВА́ННЯ, КОНЦЕ́ПТ зах., ПРИГА́ДКА рідко, ФАНТАСМАГО́РІЯ рідко, БА́ЙКА розм., БРЕ́ХНІ мн. Словник синонімів української мови
  11. брехня — Брехня́, -ні́, -не́ю; бре́хні, бре́хень і -хнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. брехня — Брехня, -ні ж. Ложь, вранье. Брехнею світ пройдеш, а назад не вернешся. Ном. № 6804. брехню точити. Врать. брехню завдавати. Обвинять во лжи. Не завдавай мені брехні, бо я зроду не брехала. Харьк. Словник української мови Грінченка