1. Словник української мови у 20 томах

бридливий

БРИДЛИ́ВИЙ, а, е.

Який відчуває або виявляє огиду до чого-небудь гидкого.

Будучи зразком чистоти й охайності, медичний працівник не повинен бути бридливим (з навч. літ.);

// Який є виявом або вираженням огиди до кого-, чого-небудь.

Січкар примічає бридливі складки біля вуст Горицвіта (М. Стельмах);

Губи її мимохіть склалися в бридливу гримасу (О. Гончар);

Калинка враз пригадує слова наглядача .. і недвозначний жест, і бридливу гримасу (А. Дімаров).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бридливий — бридли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бридливий — Гидливий, перебірливий. Словник синонімів Караванського
  3. бридливий — -а, -е. Який відчував або виявляв огиду до чого-небудь гидкого. || Який є виявом або вираженням огиди до кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бридливий — ГИДЛИ́ВИЙ (який відчуває, виражає огиду), БРИДЛИ́ВИЙ. — Геть, гидкий! Одчепись од мене! І не чіпляй мені твого намиста, і не цілуй мене, бо я гидлива (І. Нечуй-Левицький); Ненароком замочивши ногу, він трусив нею, як бридливий кіт (О. Ільченко). Словник синонімів української мови
  5. бридливий — БРИДЛИ́ВИЙ, а, е. Який відчуває або виявляє огиду до чого-небудь гидкого. Будучи зразком чистоти й охайності, медичний працівник не повинен бути бридливим (Заг. догляд за хворими, 1957, 32); // Який є виявом або вираженням огиди до кого-, чого-небудь. Словник української мови в 11 томах
  6. бридливий — Бридливий, -а, -е Брезгливый. Левч. 6. Словник української мови Грінченка