бридливий
БРИДЛИ́ВИЙ, а, е. Який відчуває або виявляє огиду до чого-небудь гидкого.
Будучи зразком чистоти й охайності, медичний працівник не повинен бути бридливим (Заг. догляд за хворими, 1957, 32);
// Який є виявом або вираженням огиди до кого-, чого-небудь.
Січкар примічає бридливі складки біля вуст Горицвіта (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 36);
Губи її мимохіть склалися в бридливу гримасу (Гончар, Земля… 1947, 25).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бридливий — бридли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- бридливий — Гидливий, перебірливий. Словник синонімів Караванського
- бридливий — -а, -е. Який відчував або виявляв огиду до чого-небудь гидкого. || Який є виявом або вираженням огиди до кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бридливий — БРИДЛИ́ВИЙ, а, е. Який відчуває або виявляє огиду до чого-небудь гидкого. Будучи зразком чистоти й охайності, медичний працівник не повинен бути бридливим (з навч. літ.); // Який є виявом або вираженням огиди до кого-, чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
- бридливий — ГИДЛИ́ВИЙ (який відчуває, виражає огиду), БРИДЛИ́ВИЙ. — Геть, гидкий! Одчепись од мене! І не чіпляй мені твого намиста, і не цілуй мене, бо я гидлива (І. Нечуй-Левицький); Ненароком замочивши ногу, він трусив нею, як бридливий кіт (О. Ільченко). Словник синонімів української мови
- бридливий — Бридливий, -а, -е Брезгливый. Левч. 6. Словник української мови Грінченка