брижити

БРИ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., що.

1. Утворювати дрібні хвилі.

Вітер ворушив на горбі пересохлі трави й з розбігу брижив на воді хвилі, вони були білі, блискучі й ніби аж гарячі (Ю. Мушкетик).

2. Утворювати зморшки, складки.

І Ступач хмуриться, і брижить зморшки, і ганяє думки, наче хортів на полюванні... (М. Стельмах);

Вiн [Зiновiй] дивився у стелю... дивився, певно, в небо, пригадував щось, бо брижив чоло (Р. Федорів).