1. Словник української мови у 20 томах

брикет

БРИКЕ́Т, у, ч.

Дрібний або пилуватий матеріал, спресований у форму цеглинки, плитки.

Пробували в брикети його [вугільний пил] пресувати, не горить (В. Кучер);

Концентровані комбікорми, кормові брикети тощо краще готувати на спеціальних заводах (з наук. літ.);

Найбільший у Харківській області завод для приготування брикетів для худоби почав працювати на повну потужність (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брикет — брике́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. брикет — Брикет — briquette — Brikett — спресований з якогось матеріалу шматок у вигляді цеглини, грудки або плитки. Вугільний брикет — зручний вид палива. Переваги Б. над сипким вугіллям — поліпшення умов зберігання, транспортування та використання. Гірничий енциклопедичний словник
  3. брикет — -у, ч. Речовина, спресована у форму цеглинки, плитки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. брикет — Плитка, цеглинка Словник чужослів Павло Штепа
  5. брикет — брике́т (франц. briquette, від brique – цеглина) спресований з якогось матеріалу кусок у вигляді цеглини або плитки. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. брикет — БРИКЕ́Т, у, ч. Речовина, спресована у форму цеглинки, плитки. Пробували в брикети його [вугільний пил] пресувати, не горить (Кучер, Чорноморці, 1956, 73); Концентровані (комбікорми, кормові брикети тощо) краще готувати на спеціальних заводах (Колг. Укр., 1, 1958, 31). Словник української мови в 11 томах