брикатися
БРИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. Битися однією або обома задніми ногами (про копитних тварин).
Коли жартують, так хочеш відчути себе молодесеньким лошаком і брикатися (Іван Ле);
Та навіть тварина, коли їй погано, то й та брикається (В. Винниченко);
– Коза! – скрикнув Дмитро. – Весь час брикається (В. Підмогильний).
2. перен., розм. Виявляти норовистість; упиратися, пручатися; капризувати.
– То словом щирим обізвуся, то гостинця привезу... От моя дівчина й залишила брикатися... (М. Коцюбинський);
– А, так ти ще брикатися! – трусонув його Корж (З. Тулуб).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брикатися — брика́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- брикатися — -аюся, -аєшся, недок. 1》 Битися однією чи обома задніми ногами (про копитних тварин). 2》 перен., розм. Виявляти норовистість; упиратися, пручатися; капризувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- брикатися — I брикати, вихатися, хвицатися II див. перечити Словник синонімів Вусика
- брикатися — БРИКА́ТИ (про копитних тварин — підкидати зад і задні ноги, а також бити, битися при цьому однією або обома задніми ногами), БРИКА́ТИСЯ, КО́ПАТИ, ХВИЦА́ТИ, ХВИЦА́ТИСЯ, ВИХА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- брикатися — БРИКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. 1. Битися однією або обома задніми ногами (про копитних тварин). Коли жартують, так хочеш відчути себе молодесеньким лошаком і брикатися (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 480). 2. перен., розм. Словник української мови в 11 томах