брикатися

БРИКА́ТИ (про копитних тварин — підкидати зад і задні ноги, а також бити, битися при цьому однією або обома задніми ногами), БРИКА́ТИСЯ, КО́ПАТИ, ХВИЦА́ТИ, ХВИЦА́ТИСЯ, ВИХА́ТИ розм., ВИХА́ТИСЯ рідше, ФИЦА́ТИ рідше, ФИ́ЦКАТИ рідше, ФИЦА́ТИСЯ рідше, ФИ́ЦКАТИСЯ рідше; ВИБРИ́КУВАТИ (раз у раз грайливо брикати, стрибати). — Док.: брикну́ти, брикну́тися, ко́пнути, хвицну́ти, хвицону́ти підсил. вихну́ти, фицну́ти. Лиш коней держатиме (Славко) більше: молодих лошаків, бо він любить придивлятися, як вони брикають (Л. Мартович); — Купив (батько) коня такого, що копає й кусає, та й підкував на всі чотири ноги (Л. Мартович); Реве він (олень), б'є вовків рогами, хвицає, але не відступає люта зграя (З. Тулуб); Покупці оглядають коні навкруги, заглядають їм в роти, оглядають зуби. Коні пручаються, задирають голови, хвицаються (І. Нечуй-Левицький); Пан коня штиркає, нагайкою крає, А кінь вже й виха, і хропе!.. (М. Костомаров); Від самого коня на цій половині (ярмарку) вимагалося небагато: доброї робочої сили, апетиту і всяких-таких манер, аби не фицкався чи не гриз за плече нового хазяїна (Ірина Вільде); На березі ставу вибрикувало теля (І. Цюпа).