бровеня

БРОВЕНЯ́, я́ти, с.

Зменш.-пестл. до брова́.

Одна його доля – чорні бровенята (Т. Шевченко);

А які в неї бровенята! Неначе хто намалював на папері! (І. Нечуй-Левицький);

Таня суворо супила бровенята (Ю. Збанацький);

Розгублено зводить [Петро Нещерет] рідкі бровенята, озирається навсібіч чистими, як у дитини, очима (А. Дімаров);

– Мені не хочеться спати, – вередливо каже вона .. – насуплює бровенята (М. Слабошпицький).