1. Словник української мови у 20 томах

бублейниця

БУБЛЕ́ЙНИЦЯ, і, ж.

Жін. до бубле́йник.

Піднялися на місто йти бублейниці, палянишниці (Г. Квітка-Основ'яненко);

Тетяна, пишна й рум'яна, гладка бублейниця, наступає (І. Кочерга);

– Тпру, тпру! – схопив [Ясь] за віжки і зупинив кобилу вже у ряду бублейниць (Василь Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бублейниця — бубле́йниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бублейниця — -і. Жін. до бублейник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бублейниця — Бубле́йниця і бубле́чниця, -ці, -цею, -це! -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. бублейниця — БУБЛЕ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до бублейник. Піднялися на місто йти бублейниці, палянишниці (Кв.-Осн., II, 1956, 10); Тетяна, пишна й рум’яна, гладка бублейниця, наступає (Коч., І, 1956, 512). Словник української мови в 11 томах