1. Словник української мови у 20 томах

бублик

БУ́БЛИК, а, ч.

1. Круглий крендель із заварного тіста, що має форму кільця.

Пили горілку до ізволу І їли бублики (І. Котляревський);

Продавала бублики козакам, Вторговала [вторгувала], серденько, п'ятака (Т. Шевченко);

На мить в уяві постають гарячі, посипані маком, рум'яні бублики (О. Донченко);

* Образно. Уночі приснились йому [Семенові] ті карлючки, хрестики, бублики, що прозиваються літери (М. Коцюбинський);

Та тут ось ізсередини на лантусі помітка якась накарлякана. Бублик якийсь, начебто як “о” (О. Гончар);

* У порівн. Біля вогню було тепло, і ми навіть могли по черзі спати, згорнувшись бубликом на постелі (Ю. Збанацький).

2. розм. Рульове колесо автомашини.

– Нема чого мені плакати, – розсудливо й серйозно веде мову шофер.., – тут аби встигав бублика крутити (Ю. Яновський);

Мчить полуторка згори над самою кручею – хто це ранньої пори бублика накручує? (С. Голованівський).

◇ Ді́рка з (від) бу́блика див. ді́рка;

Діста́неться на горі́хи (на кисли́чки, на бу́блики) див. дістава́тися;

Ма́ти ду́лю ([лиху́] тря́сцю, ді́рку від бу́блика і т. ін.), див. ма́ти²;

Не ва́ртий (не варт) [і] ви́їденого яйця́ (ви́шкварки, ді́рки з бу́блика, фу́нта кло́ччя, то́рби сі́чки і т. ін.) див. ва́ртий;

Трима́ти (держа́ти) хвіст (хвоста́) трубо́ю (бу́бликом) див. трима́ти;

Хоч бу́блик чіпля́й див. чіпля́ти;

(1) Як (мов, ні́би і т. ін.) греча́ний бу́блик (зі сл. ламатися) – навмисне прикидаючись, упираючись або зволікаючи.

– Ти не чуєш, що тебе старші питають?.. – Чую, Левку, не оглухла, – з серцем напівобернулась до нього.. – То чого тоді ламаєшся, мов гречаний бублик? – ще більше похмурнів Левко. – Ціни собі не можеш скласти? (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бублик — [бублиек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  2. бублик — -а, ч. 1》 Круглий крендель із заварного тіста, що має форму кільця. 2》 розм. Рульове колесо автомашини. 3》 розм. Про нуль очок, балів у спортивних змаганнях. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. Бублик — Бу́блик прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  4. бублик — А, ч., комп. Пустий лазерний диск для запису. Знаєш, називається лазерний диск? Бублик. Словник сучасного українського сленгу
  5. бублик — 1 (-а) ч. 1. авто, жрм. Кермо. — Бублики з тачок знімати, чортів на золотішко і шмотки пробивати — це нормально (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). БСРЖ, 51. 2. спорт. Оцінка "0" балів. <... Словник жарґонної лексики української мови
  6. бублик — див. кермо; коло Словник синонімів Вусика
  7. бублик — ді́рка з (від) бу́блика. Абсолютно нічого. — Мовчи, Марино..,— не вгавав Левко.— Що я там маю з того шоферування? Дірку з бублика (В. Кучер); — Ця справа не варта дірки з бублика (М. Фразеологічний словник української мови
  8. бублик — КЕРМО́ (пристрій для керування рухом судна, автомашини, літака тощо), СТЕРНО́, РУЛЬ, КЕ́РМА заст.; ШТУРВА́Л (на судні, комбайні, в літаку тощо); КОРМИ́ЛО заст., ДЕМЕ́НО заст., розм., ТРЕПЛО́ розм., ПРАВИ́ЛКА розм. Словник синонімів української мови
  9. бублик — Бу́блик, -ка, -кові, на -ку; -лики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. бублик — БУ́БЛИК, а, ч. 1. Круглий крендель із заварного тіста, що має форму кільця. Пили горілку до ізволу І їли бублики (Котл., І, 1952, 174); Продавала бублики козакам, Вторговала, серденько, п’ятака (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  11. бублик — Бублик, -ка м. Бубликъ, баранокъ. Чуб. VII. 445. Чудний як бублик: кругом об'їси, а в середині нема нічого. Ном. № 7827. ум. бубличок. Словник української мови Грінченка