бугруватий
БУГРУВА́ТИЙ, а, е, рідко.
Покритий буграми.
Підрозділ мав перед собою невелику річку, а за нею бугрувате поле (Іван Ле);
// Нерівний, з опуклостями.
Обличчя його з високим бугруватим лобом виснажене й жовте (В. Козаченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бугруватий — бугрува́тий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- бугруватий — -а, -е, рідко. Покритий буграми. || Нерівний, з опуклостями. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бугруватий — ГОРБКУВА́ТИЙ (вкритий горбами, горбками), ГОРБА́СТИЙ, ГОРБИ́СТИЙ, ГОРБУВА́ТИЙ, ГОРБА́ТИЙ, ПА́ГОРИСТИЙ, ПАГОРБКУВА́ТИЙ, ШПИЛЯ́СТИЙ, КУЧУГУ́РИСТИЙ розм., БУГРУВА́ТИЙ розм. рідше, БУГРИ́СТИЙ розм. Словник синонімів української мови
- бугруватий — БУГРУВА́ТИЙ, а, е, рідко. Покритий буграми. Підрозділ мав перед собою невелику річку, а за нею бугрувате поле (Ле, Мої листи, 1945, 138); // Нерівний, з опуклостями. Обличчя його з високим бугруватим лобом виснажене й жовте (Коз., Зол. грамота, 1939, 18). Словник української мови в 11 томах