1. Словник української мови в 11 томах

бугруватий

БУГРУВА́ТИЙ, а, е, рідко. Покритий буграми.

Підрозділ мав перед собою невелику річку, а за нею бугрувате поле (Ле, Мої листи, 1945, 138);

// Нерівний, з опуклостями.

Обличчя його з високим бугруватим лобом виснажене й жовте (Коз., Зол. грамота, 1939, 18).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бугруватий — бугрува́тий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. бугруватий — -а, -е, рідко. Покритий буграми. || Нерівний, з опуклостями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бугруватий — БУГРУВА́ТИЙ, а, е, рідко. Покритий буграми. Підрозділ мав перед собою невелику річку, а за нею бугрувате поле (Іван Ле); // Нерівний, з опуклостями. Обличчя його з високим бугруватим лобом виснажене й жовте (В. Козаченко). Словник української мови у 20 томах
  4. бугруватий — ГОРБКУВА́ТИЙ (вкритий горбами, горбками), ГОРБА́СТИЙ, ГОРБИ́СТИЙ, ГОРБУВА́ТИЙ, ГОРБА́ТИЙ, ПА́ГОРИСТИЙ, ПАГОРБКУВА́ТИЙ, ШПИЛЯ́СТИЙ, КУЧУГУ́РИСТИЙ розм., БУГРУВА́ТИЙ розм. рідше, БУГРИ́СТИЙ розм. Словник синонімів української мови