1. Словник української мови у 20 томах

будячиння

БУДЯЧИ́ННЯ, я, с.

Те саме, що будя́ччя.

Літом пекучі вітри й сонце випалюють все навкруги, і на жовтих пагорбках шумлять гіркий полин, жовті трави, колюче будячиння (В. Кучер).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. будячиння — будячи́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. будячиння — -я, с. Збірн. до будяк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. будячиння — Будячи́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. будячиння — БУДЯЧИ́ННЯ, я, с. Збірн. до будя́к. Літом пекучі вітри й сонце випалюють все навкруги, і на жовтих пагорбках шумлять гіркий полин, жовті трави, колюче будячиння (Кучер, Чорноморці, 1956, 11). Словник української мови в 11 томах