бужувати

БУЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що, мед.

Уводити буж в органи трубчастої форми з діагностичною або лікувальною метою.

Досить часто набряк поширюється на всю уретру, у таких випадках наступає затримка сечі і хворих доводиться бужувати (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me