букцина
БУКЦИ́НА, и, ж.
Давньоримський духовий інструмент з дуже вигнутим металевим рогом та невеликим розтрубом.
У Давньому Римі хриплим ревом букцини подавали сигнал до початку битви (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- букцина — -и, ж. Давньо-римський металевий духовий музичний інструмент. Великий тлумачний словник сучасної мови