1. Словник української мови у 20 томах

булавка

БУЛА́ВКА, и, ж., розм.

Те саме, що шпи́лька 2.

Сагайда відстебнув на грудях булавку, і роздерта гімнастьорка розійшлася на дві поли (О. Гончар);

// Довга голка з прикрасою на головці як предмет жіночого туалету.

Бере [гетьман Скоропадський] жінчині від капелюха булавки та махає (Остап Вишня).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. булавка — правильніше: шпилька «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. булавка — була́вка іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  3. булавка — -и, ж., рідко. Голка з головкою на тупому кінці; шпилька. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. булавка — Запиначка, застібка, шпілька, див. брошка, шпонка Словник чужослів Павло Штепа
  5. булавка — БУЛА́ВКА, и, ж, рідко. Голка з головкою на тупому кінці; шпилька. Сагайда відстебнув на грудях булавку, і роздерта гімнастьорка розійшлася на дві поли (Гончар, III, 1959, 122); // Довга голка з прикрасою на головці як предмет жіночого туалету. Словник української мови в 11 томах
  6. булавка — Булава, -ви ж. 1) Булава, знакъ гетманскаго достоинства, Оттогді то козаки бобре дбали, бунчук, булаву положили, берися Хмельниченка на гетьманство настановили. Дума. До булаті треба голови. посл. 2) = кийок. Грин. III. 667. Словник української мови Грінченка