булімія
БУЛІМІ́Я, ї, ж., мед.
Відчуття сильного голоду, що супроводжується різкою слабкістю, утратою свідомості, болями під грудьми.
Булімія характеризується чергуванням періодів переїдання з намаганням запобігти збільшенню ваги шляхом прочистки системи травлення (з наук.-попул. літ.);
Булімія і анорексія офіційно визнані хворобами XX ст. (із журн.);
* Образно. Думки плуталися, троїлися, переполовинювалися, мовби змішані масло, варення, сало і шоколад у шлунку хворого на нестримну булімію черевоугодника (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me