булінь
БУЛІ́НЬ, я, ч., мор.
Тонкий рослинний чи синтетичний трос, ушитий усередину шкаторини вітрила, який служить для регулювання її довжини і профілю вітрила.
Булінь використовується для прив'язування кінця мотузки до якоїсь опори (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me