булінь

БУЛІ́НЬ, я, ч., мор.

Тонкий рослинний чи синтетичний трос, ушитий усередину шкаторини вітрила, який служить для регулювання її довжини і профілю вітрила.

Булінь використовується для прив'язування кінця мотузки до якоїсь опори (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me