бунтівний
БУНТІВНИ́Й, а́, е́.
Пройнятий бунтарством; бунтівницький.
– Де ти нині, бунтівний, неспокійний Грицю? (О. Бердник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бунтівний — бунтівни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- бунтівний — -а, -е. Пройнятий бунтарством; бунтівницький. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бунтівний — див. непокірний Словник синонімів Вусика
- бунтівний — БУНТІВНИ́Й (який має причетність до соціальних заворушень, перейнятий бунтарством; схильний до бунту), ЗАКОЛО́ТНИЙ рідше; БУНТІВЛИ́ВИЙ (схильний до бунту); БУНТА́РСЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЧИЙ, КРАМО́ЛЬНИЙ заст. Словник синонімів української мови
- бунтівний — БУНТІВНИ́Й, а́, е́. Пройнятий бунтарством; бунтівницький. Ще й досі жандарми гасають по селах, виловлюючи його [Т. Шевченка] бунтівні вірші (Рибак, Помилка.., 1956, 98). Словник української мови в 11 томах
- бунтівний — Бунтівний, -а, -е = бунтовливий. Желех. Словник української мови Грінченка