1. Словник української мови в 11 томах

бунтівний

БУНТІВНИ́Й, а́, е́. Пройнятий бунтарством; бунтівницький.

Ще й досі жандарми гасають по селах, виловлюючи його [Т. Шевченка] бунтівні вірші (Рибак, Помилка.., 1956, 98).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бунтівний — бунтівни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бунтівний — -а, -е. Пройнятий бунтарством; бунтівницький. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бунтівний — БУНТІВНИ́Й, а́, е́. Пройнятий бунтарством; бунтівницький. – Де ти нині, бунтівний, неспокійний Грицю? (О. Бердник). Словник української мови у 20 томах
  4. бунтівний — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  5. бунтівний — БУНТІВНИ́Й (який має причетність до соціальних заворушень, перейнятий бунтарством; схильний до бунту), ЗАКОЛО́ТНИЙ рідше; БУНТІВЛИ́ВИЙ (схильний до бунту); БУНТА́РСЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЧИЙ, КРАМО́ЛЬНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  6. бунтівний — Бунтівний, -а, -е = бунтовливий. Желех. Словник української мови Грінченка