1. Словник української мови у 20 томах

буравчик

БУРА́ВЧИК, а, ч., рідко.

Зменш. до бура́в; свердлик.

Для свердління невеликих отворів користуються буравчиками (з навч. літ.);

* У порівн. Розумні очі господаря впиваються, мов гострі буравчики, у відвідувача (А. Шиян).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буравчик — бура́вчик іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. буравчик — -а, ч., рідко. Зменш. до бурав; свердлик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. буравчик — А, ч. Непримітна, боязка людина. Ну, такий собі, буравчик. Словник сучасного українського сленгу
  4. буравчик — БУРА́ВЧИК, а, ч., рідко. Зменш. до бура́в; свердлик. Для свердління невеликих отворів користуються буравчиками (Стол.-буд. справа, 1957, 98); *У порівн. Розумні очі [господаря] впиваються, мов гострі буравчики, у відвідувача (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 84) Словник української мови в 11 томах