буравчик
БУРА́ВЧИК, а, ч., рідко. Зменш. до бура́в; свердлик.
Для свердління невеликих отворів користуються буравчиками (Стол.-буд. справа, 1957, 98);
*У порівн. Розумні очі [господаря] впиваються, мов гострі буравчики, у відвідувача (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 84)
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- буравчик — бура́вчик іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- буравчик — -а, ч., рідко. Зменш. до бурав; свердлик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- буравчик — БУРА́ВЧИК, а, ч., рідко. Зменш. до бура́в; свердлик. Для свердління невеликих отворів користуються буравчиками (з навч. літ.); * У порівн. Розумні очі господаря впиваються, мов гострі буравчики, у відвідувача (А. Шиян). Словник української мови у 20 томах
- буравчик — А, ч. Непримітна, боязка людина. Ну, такий собі, буравчик. Словник сучасного українського сленгу