1. Словник української мови у 20 томах

буржуа

БУРЖУА́, невідм., ч.

Представник класу буржуазії.

Словом, матеріальний стан мого героя нижче нормального, коли взяти до уваги бюджет нашого сучасного буржуа чи то курс червінця і особливо той факт, що Іван Іванович людина мало не з вищою освітою (М. Хвильовий);

Буржуа плюється, коли бачить щось, що його непокоїть, що примушує мислить... (В. Винниченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буржуа — буржуа́ іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. буржуа — невідм., ч. Особа, що належить до буржуазії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. буржуа — буржу́а (франц. bourgeois) 1. За феодалізму городянин, представник середнього стану. 2. Представник класу буржуазії. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. Буржуа — (Bourgeois) Леон, 1851-1925, франц. політик; діяч Радикально-соціалістичної партії; 1895-96 прeм'єр; співтворeць Ліги Націй, приxильник мирного вирішeння міжнародниx конфліктів; Нобeлівська прeмія миру 1920. Універсальний словник-енциклопедія
  5. буржуа — Буржуа́, не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. буржуа — БУРЖУА́, невідм., ч. Особа, що належить до буржуазії. Надудлившись пива, європейські буржуа задумали танцювати (Н.-Лев., III, 1956, 233); Я тепер бачу і буржуа, й інтелігентів, і слуг, і робітників у звичайних обставинах (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах