бурлацький
БУРЛА́ЦЬКИЙ, а, е.
Прикм. до бурла́ка і бурла́к.
Силу ж панів перебила Голота бурлацька, Та не хтіла [хотіла] в одно стати Старшина козацька (з думи);
Перед його очима носилося господарське щастя: весела жінка, щебетливі дітки, своє господарство .. ззаду визирала бурлацька, невольницька доля без ласки, без привіту, серед чужих, нерідних людей (Панас Мирний);
У пісні шелестіла тирса, шуміло військо, кипіла сила бурлацька... (І. Багряний);
Художник працював, сидячи в самій сорочці навпроти вузького, заґратованого вікна. Підтяжки, мов бурлацькі лямки, оперізували йому плечі (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бурлацький — бурла́цький прикметник Орфографічний словник української мови
- бурлацький — -а, -е. Прикм. до бурлака і бурлак. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бурлацький — БРОДЯ́ЧИЙ (про спосіб життя — пов'язаний з частими переїздами з місця на місце), БЕЗДО́МНИЙ, МАНДРІ́ВНИ́Й, КОЧОВИ́Й розм., ЦИГА́НСЬКИЙ жарт., БІВУА́ЧНИЙ (БІВА́ЧНИЙ) рідше, БУРЛА́ЦЬКИЙ заст., розм. Словник синонімів української мови
- бурлацький — Бурла́цький, -ка, -ке; -кі, -ких Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бурлацький — БУРЛА́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до бурла́ка і бурла́к. Силу ж панів перебила Голота бурлацька, Та не хтіла в одно стати Старшина козацька (Укр.. думи.., 1955, 86); Художник працював, сидячи в самій сорочці навпроти вузького, загратованого вікна. Словник української мови в 11 томах
- бурлацький — Бурлацький, -а, -е Принадлежащій бурлаці, къ нему относящійся, свойственный ему. Молодий бурлацький син. Рудч. Чп. 115. Ніхто не заплаче по білому тілу по бурлацькому. Рудч. Чп. 153. бурлацьке сонце. Словник української мови Грінченка