бурмотіння

БУРМОТІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. бурмоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

А звіддалік доносилось лише неясне бурмотіння (С. Журахович);

Рано-вранці в лісі лунає багатоголосе бурмотіння: це самці-тетереви своєрідно “співають” (з навч. літ.);

Найважчим для сприйняття здавався екстраординарний стиль, оскільки диякон, намагаючись сконцентруватися на суті, переходив на бурмотіння, з якого важко що можна було зрозуміти (з газ.).