бурувати
БУРУВА́ТИ, у́є, недок.
Шумно клекотати; вирувати.
Де по весні вода бурує, там буде яма (Сл. Гр.);
* Образно. Крик перекидався з вулиці на вулицю, і за якийсь час бурувало вже все містечко (П. Панч);
Все навкруги бурувало життям і щастям (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бурувати — бурува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- бурувати — -ує, недок., рідко. Шумно клекотати; бурлити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бурувати — ВИРУВА́ТИ (про воду, течію тощо — утворювати вир, коловерть), КЛЕКОТА́ТИ, КЛЕКОТІ́ТИ, КРУТИ́ТИ, КРУТИ́ТИСЯ, КИПІ́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУРЛИ́ТИ, ШУМУВА́ТИ, ГРА́ТИ, СТУГОНІ́ТИ, БУРУВА́ТИ рідше, БУРУ́НИТИ рідше, БУРУ́НИТИСЯ рідше... Словник синонімів української мови
- бурувати — БУРУВА́ТИ, у́є, недок., рідко. Шумно клекотати; бурлити. Де по весні води бурує, там буде яма (Сл. Гр.); *Образно. Крик перекидався з вулиці на вулицю, і за якийсь час бурувало вж’з все містечко (Панч, Гомон. Україна, 1954, 165); Все навкруги бурувало життям і щастям (Гончар, III, 1959, 73). Словник української мови в 11 томах
- бурувати — Бурува́ти, -ру́ю, -єш гл. Бурлить. Де ую весні вода бурує, там буде яма. Міусск. окр. Переносно о человѣкѣ: бурлить, бушевать. Прийде та ще й бурує, а що знайде в коморі, — у шинок забере. Г. Барв. 292. Словник української мови Грінченка