1. Словник української мови у 20 томах

бурці

БУ́РЦІ, ів, мн. (одн. бу́рець, рця, ч.), заст.

Бакенбарди.

Нас впустив лакей з здоровими бурцями на щоках (І. Нечуй-Левицький);

Льова мовчки закурив і глибоко замислився, пальцями лівої руки нервово шарпаючи кінчики бурців (В. Підмогильний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бурці — -ів, мн. (одн. бурець, -рця, ч.), заст. Баки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бурці — див. бакенбарди; волосся Словник синонімів Вусика
  3. бурці — БУ́РЦІ, ів, мн. (одн. бу́рець, рця, ч.), заст. Баки. Нас впустив лакей з здоровими бурцями на щоках (Н.-Лев., І, 1956, 598). Словник української мови в 11 томах