1. Словник української мови у 20 томах

бурячиха

БУРЯЧИ́ХА, и, ж., розм.

Самогон, вигот. із буряку.

Тримала мати до дня видачі тієї державної милостині кілька яєць на яєчню і пляшку бурячанки (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бурячиха — И, ж. Горілка з цукрового буряку. Мені з села передали пляху бурячихи. Словник сучасного українського сленгу
  2. бурячиха — (-и) ж.; жрм. Те саме, що буряківка. <...> пішов бурячиху тягнути <...> (Є. Пашковський, Вовча зоря). Словник жарґонної лексики української мови