бутилацетати

БУТИЛАЦЕТА́ТИ, ів, мн. (одн. бутилацета́т, у, ч.), хім.

Складні ефіри оцтової кислоти і бутилового та ізобутилового спиртів; безбарвні рідини, які застосовують як розчинники у виробництві лакофарбових матеріалів.

Бутилацетати використовуються також для синтезу хімічних продуктів (з наук.-попул. літ.).