1. Словник української мови у 20 томах

буцатися

БУ́ЦАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм.

Битися, колотися рогами.

Він [Бородавка] стоїть, схиливши голову наперед, як бик, готовий буцатися (З. Тулуб);

// розм. Битися, вдарятися лобом, головою об кого-, що-небудь (про людину).

Буцався [Григорій] головою в стовпи, пальці рук грузли в розмоклій глині (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буцатися — бу́цатися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. буцатися — -аюся, -аєшся, недок. Битися, колотися рогами. || розм. Битися, вдарятися лобами (про людей). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. буцатися — бу́цатися (бу́цятися) → буцати (буцяти) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. буцатися — БИ́ТИСЯ (про рогату худобу — робити удари рогами, лобом), БУ́ЦАТИСЯ розм., БУ́ЦАТИ без додатка, розм., БУ́ЦКАТИ без додатка, розм., ТУ́ЦКАТИСЯ рідко. — Док.: бу́цнутися, бу́цнути. Словник синонімів української мови
  5. буцатися — БУ́ЦАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. Битися, колотися рогами. Він [Бородавка] стоїть, схиливши голову наперед, як бик, готовий буцатися (Тулуб, Людолови, I, 1957, 431); // розм. Битися, вдарятися лобами (про людей). Словник української мови в 11 томах