1. Словник української мови у 20 томах

буцнути

БУ́ЦНУТИ, ну, неш, док., кого, що і без дод., розм.

Однокр. до бу́цати.

І баран буцне, як зачепиш (Номис);

Якийсь індивід буцнув мене головою (А. Крижанівський);

Загатний буцнув ногою двері (В. Дрозд);

Голову [Рубан] набичив низько, здавалося, збирається когось буцнути (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буцнути — бу́цнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. буцнути — -ну, -неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до буцати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. буцнути — див. вдарити Словник синонімів Вусика
  4. буцнути — БИ́ТИСЯ (про рогату худобу — робити удари рогами, лобом), БУ́ЦАТИСЯ розм., БУ́ЦАТИ без додатка, розм., БУ́ЦКАТИ без додатка, розм., ТУ́ЦКАТИСЯ рідко. — Док.: бу́цнутися, бу́цнути. Словник синонімів української мови
  5. буцнути — БУ́ЦНУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до бу́цати. І баран буцне, як зачепиш (Номис, 1864, № 3294). Словник української мови в 11 томах
  6. буцнути — Буцнути, -ся см. буцати, -ся. Словник української мови Грінченка