буцімто

БУ́ЦІМТО¹, спол., розм.

1. порівняльний. Те саме, що бу́цім¹ 1.

Кричав [Харон], буцімто навіжений, І кобенив народ хрещений, Як водиться в шинках у нас (І. Котляревський);

Він [Харко] так співав, буцімто уся душа його слізьми виливалась (Д. Мордовець).

2. з'ясувальний. Те саме, що бу́цім¹ 2.

Їй [Катрі] здалося, буцімто її серце горить-палає (Панас Мирний);

Молодий агроном.., прикривши долонею рота, удавав, буцімто він позіхає (О. Бердник).

БУ́ЦІМТО², част. власне мод., розм.

Уживається у знач. частки буцім.

Балабуха буцімто читав і не обзивався (І. Нечуй-Левицький);

Князь Костянтин буцімто погрозив королеві війною (Р. Іваничук);

Цей венеціанець, якого звали Ромберті, написав про вас, що ви не любите і навіть буцімто не вмієте їздити верхи на коневі (П. Загребельний);

Заїжджі гості розповідали, що в графа інших дітей нема й він буцімто пообіцяв разом із рукою доньки віддати майбутньому зятеві й свою волость (І. Білик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буцімто — бу́цімто 1 частка незмінювана словникова одиниця розм. бу́цімто 2 сполучник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. буцімто — розм. Те саме, що буцім. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. буцімто — бу́цімто нібито (м, ср, ст): З Нелею Роман буцімто покінчив, та прийшло це йому з немалим трудом (Загачевський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. буцімто — див. наче Словник синонімів Вусика
  5. буцімто — НА́ЧЕ спол. порівняльний (ужив. для приєднання порівняльних зворотів і підрядних речень), НІ́БИ, МОВ, НЕНА́ЧЕ, НЕМО́В, НІ́БИТО, НА́ЧЕБ, НА́ЧЕБТО, НЕНА́ЧЕБТО, МО́ВБИ, МО́ВБИТО, НЕМО́ВБИ, НЕМО́ВБИТО, ЯК, БУ́ЦІМ розм., БУ́ЦІМТО розм., ГЕ́ЙБИ діал. Словник синонімів української мови
  6. буцімто — БУ́ЦІМТО, розм. Те саме, що бу́цім. Кричав [Харон], буцімто навіжений, І кобенив народ хрещений. Як водиться в шинках у нас (Котл., І, 1952, 132); Їй [Катрі] здалося, буцімто її серце горить-палає (Мирний, IV, 1955, 288); — Відчепись-но, —буцімто сердиться дід Василь (Мик., II, 1957, 29). Словник української мови в 11 томах