буцімто

Значення в інших словниках

1. буцімто — бу́цімто 1 частка незмінювана словникова одиниця розм. бу́цімто 2 сполучник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
2. буцімто — БУ́ЦІМТО¹, спол., розм. 1. порівняльний. Те саме, що бу́цім¹ 1. Кричав [Харон], буцімто навіжений, І кобенив народ хрещений, Як водиться в шинках у нас (І. Котляревський); Він [Харко] так співав, буцімто уся душа його слізьми виливалась (Д. Мордовець). Словник української мови у 20 томах
3. буцімто — бу́цімто нібито (м, ср, ст): З Нелею Роман буцімто покінчив, та прийшло це йому з немалим трудом (Загачевський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. буцімто — див. наче Словник синонімів Вусика
5. буцімто — НА́ЧЕ спол. порівняльний (ужив. для приєднання порівняльних зворотів і підрядних речень), НІ́БИ, МОВ, НЕНА́ЧЕ, НЕМО́В, НІ́БИТО, НА́ЧЕБ, НА́ЧЕБТО, НЕНА́ЧЕБТО, МО́ВБИ, МО́ВБИТО, НЕМО́ВБИ, НЕМО́ВБИТО, ЯК, БУ́ЦІМ розм., БУ́ЦІМТО розм., ГЕ́ЙБИ діал. Словник синонімів української мови
6. буцімто — БУ́ЦІМТО, розм. Те саме, що бу́цім. Кричав [Харон], буцімто навіжений, І кобенив народ хрещений. Як водиться в шинках у нас (Котл., І, 1952, 132); Їй [Катрі] здалося, буцімто її серце горить-палає (Мирний, IV, 1955, 288); — Відчепись-но, —буцімто сердиться дід Василь (Мик., II, 1957, 29). Словник української мови в 11 томах