біглий
БІ́ГЛИЙ, а, е, заст.
Який утік від когось або від чогось.
– Біглий хлоп ти, бидло, а не козак, – спалахнув архімандрит (З. Тулуб);
// у знач. ім. бі́глий, лого, ч.; бі́гла, лої, ж. Утікач, утікачка.
Троянці з біглими змішались (І. Котляревський);
– Ви передержанці! – заревів писар, – ви передержуєте біглих? Десяцькі! шукайте скрізь, .. поки знайдеться Левко (Г. Квітка-Основ'яненко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- біглий — -а, -е, заст. Який утік від когось або від чогось. Біглий раб. Біглий кріпак. Великий тлумачний словник сучасної мови
- біглий — БІ́ГЛИЙ, а, е, заст. Який утік від когось або від чогось. — Біглий хлоп ти, бидло, а не козак, — спалахнув архімандрит (Тулуб, Людолови, II, 1957, 304); // у знач. ім. бі́глий, лого, ч.; бі́гла, лої, ж. Утікач, утікачка. Троянці з біглими змішались (Котл. Словник української мови в 11 томах
- біглий — Біглий, -а, -е Бѣгущій. Біглому єдна дорога, а погонцеві десять. Фр. Пр. 37. Словник української мови Грінченка