1. Словник української мови в 11 томах

біглий

БІ́ГЛИЙ, а, е, заст. Який утік від когось або від чогось.

— Біглий хлоп ти, бидло, а не козак, — спалахнув архімандрит (Тулуб, Людолови, II, 1957, 304);

// у знач. ім. бі́глий, лого, ч.; бі́гла, лої, ж. Утікач, утікачка.

Троянці з біглими змішались (Котл., І, 1952, 279);

— Ви передержанці! — заревів писар, — ви передержуєте біглих? Десяцькі! шукайте скрізь, .. поки знайдеться Левко (Кв.-Осн., II, 1956, 303).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. біглий — -а, -е, заст. Який утік від когось або від чогось. Біглий раб. Біглий кріпак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. біглий — БІ́ГЛИЙ, а, е, заст. Який утік від когось або від чогось. – Біглий хлоп ти, бидло, а не козак, – спалахнув архімандрит (З. Тулуб); // у знач. ім. бі́глий, лого, ч.; бі́гла, лої, ж. Утікач, утікачка. Троянці з біглими змішались (І. Словник української мови у 20 томах
  3. біглий — Біглий, -а, -е Бѣгущій. Біглому єдна дорога, а погонцеві десять. Фр. Пр. 37. Словник української мови Грінченка