бідарка
БІДА́РКА¹, и, ж., розм.
Жін. до біда́р.
Жінка бідаря і сама – бідарка (із журн.).
БІДА́РКА², и, ж.
Те саме, що біда́2.
На своїй бідарці під'їхала до вагончика Килина Іванівна (А. Головко);
Кінь .. біжить підтюпцем, котиться, погойдуючись, висока бідарка (С. Журахович);
Не гаючи часу, Балашов і Кучугура бідаркою заторохкотіли до центру міста (С. Чорнобривець);
Цокіт бідарки розламує полудневу тишу (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бідарка — біда́рка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- бідарка — (двоколка) біда, бідка, чортопхайка, тарадайка, (на одного) кабріолет. Словник синонімів Караванського
- бідарка — -и, розм. Жін. до бідар. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бідарка — ДВОКО́ЛКА (візок на двох колесах), БІДА́, БІДА́РКА, БІ́ДКА розм. Уже дві години Милантій, заховавши бідарку у вибалку, чекав Настуню. Час від часу вилазив на двоколку і, приклавши руку до лоба, вдивлявся на дорогу (М. Словник синонімів української мови
- бідарка — БІДА́РКА¹, и, ж., розм. Жін. до біда́р. БІДА́РКА², и, ж. Те саме, що біда́². На своїй бідарці під’їхала до вагончика Килина Іванівна (Головко, Літа.., 1956, 96); Кінь .. біжить підтюпцем, котиться, погойдуючись, висока бідарка (Жур., Вел. розмова, 1955, 49). Словник української мови в 11 томах