бідарка

Значення в інших словниках

1. бідарка — біда́рка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. бідарка — -и, розм. Жін. до бідар. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бідарка — БІДА́РКА¹, и, ж., розм. Жін. до біда́р. Жінка бідаря і сама – бідарка (із журн.). БІДА́РКА², и, ж. Те саме, що біда́2. На своїй бідарці під'їхала до вагончика Килина Іванівна (А. Головко); Кінь .. Словник української мови у 20 томах
4. бідарка — ДВОКО́ЛКА (візок на двох колесах), БІДА́, БІДА́РКА, БІ́ДКА розм. Уже дві години Милантій, заховавши бідарку у вибалку, чекав Настуню. Час від часу вилазив на двоколку і, приклавши руку до лоба, вдивлявся на дорогу (М. Словник синонімів української мови
5. бідарка — БІДА́РКА¹, и, ж., розм. Жін. до біда́р. БІДА́РКА², и, ж. Те саме, що біда́². На своїй бідарці під’їхала до вагончика Килина Іванівна (Головко, Літа.., 1956, 96); Кінь .. біжить підтюпцем, котиться, погойдуючись, висока бідарка (Жур., Вел. розмова, 1955, 49). Словник української мови в 11 томах