1. Словник української мови у 20 томах

біднятко

БІДНЯ́ТКО, а, с.

Пестл. до бідола́ха.

Я пообіцяла принести їй викройку наймоднішого фасону.., біднятко мусило подякувати (Леся Українка);

Недовго жила її від грудей відлучена дитина; біднятко зниділо, мов поросло мохом, та й навіки заснуло (Н. Кобринська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. біднятко — бідня́тко іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. біднятко — див. бідолаха; дитина Словник синонімів Вусика
  3. біднятко — БІДНЯ́ТКО, а, с., пестл. Бідолаха, бідняжка. Я пообіцяла принести їй викройку наймоднішого фасону.., біднятко мусило подякувати (Л. Укр., III, 1952, 707); Недовго жила її від грудей відлучена дитина; біднятко зниділо, мов поросло мохом, та й навіки заснуло (Кобр., Вибр., 1954, 86). Словник української мови в 11 томах