бізань
БІЗА́НЬ, і, ж., мор.
1. Косе вітрило на задній щоглі багатощоглових вітрильних суден, у яких грот-щогла довша, ніж задня.
Але я напинаю бізань, І несуся натхненним пегасом На далеку й близьку Березань (з Інтернету).
2. Те саме, що біза́нь-що́гла.
Усе в них викликало його досаду. То з одним свариться, то законфліктує з другим: не вмiють бiгати, вайлуватi, неповороткi, хiба такого він узяв би на судно? Чи такий здатен пiд шквалистим вітром білкою вгору на фок чи бiзань, як його курсанти? (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бізань — біза́нь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- бізань — -і, ж. Косий парус на задній щоглі вітрильних суден. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бізань — біза́нь (голл. bezaan) остання ззаду щогла на кораблі; на вітрильнику – нижнє косе вітрило на бізань-щоглі. Словник іншомовних слів Мельничука
- бізань — 1. вітрило, підняте на б.-щоглі; 2. на поч. складених слів означає зв'язок із такелажем, вітрильним оснащенням б.-щогли. Універсальний словник-енциклопедія
- бізань — БІЗА́НЬ, і, ж. Косий парус на задній щоглі вітрильних суден. ∆ Біза́нь-що́гла — задня щогла. Колодкін глянув на бізань-щоглу і, підвівши голову, ніжно посміхається: — Ось бізань, дивіться! Бачили бізань? (Довж., Зач. Словник української мови в 11 томах