1. Словник української мови у 20 томах

білокопитий

БІЛОКОПИ́ТИЙ, а, е.

Який має білі копита або білі ноги нижче колін.

Любив надто масті сірі, гніді і карі, особливою пошаною користались у нього лисі, білокопиті, і винятково не любив рябих (У. Самчук);

Раптом білокопитий кінь аж присів, спиняючись (Іван Ле);

// у знач. ім. білокопи́тий, того, ч.

Старший здержав свойого [свого] білокопитого, випорпав новеньку четвертину ногати з опуклим погруддям, кинув її митникові (К. Гриневичева).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білокопитий — білокопи́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. білокопитий — -а, -е. Який має білі копита або білі ноги нижче колін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. білокопитий — БІЛОКОПИ́ТИЙ, а, е. Який має білі копита або білі ноги нижче колін. Раптом білокопитий кінь аж присів, спиняючись (Ле, Наливайко, 1957, 36). Словник української мови в 11 томах