білокрилки
БІЛОКРИ́ЛКИ, лок, мн. (одн. білокри́лка, ж.).
Підряд рівнокрилих дрібних хоботних комах з двома парами вузьких крил, укритих лусочками, які поширені перев. у тропіках.
Розмножуються білокрилки надзвичайно швидко. Цьому сприяють деякі особливості їх біології (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- білокрилки — білокри́лки множинний іменник, істота підклас комах Орфографічний словник української мови