білокрів'я
БІЛОКРІ́В'Я, я, с.
Захворювання кровотвірної системи, що виявляється у значному збільшенні кількості білих кров'яних тілець у крові; лейкемія.
– Є така невесела штука, називається білокрів'я... Ти бачив, як догорає свічка? Потроху, поволі полум'я злизує віск, аж до остатку. Так і хвороба – спалює кров, краплю за краплею, до останньої кровинки (В. Близнець);
Вогко-зелені стебла виблискують на сонці, здаючись мені якимись прозорими, ніби людина, хвора на білокрів'я (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- білокрів'я — білокрі́в'я іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- білокрів'я — -я, с. Захворювання кровотворної системи, що виявляється у значному збільшенні кількості білих кров'яних тілець у крові; лейкемія. Великий тлумачний словник сучасної мови
- білокрів'я — Хвороба кровотворної системи, яка полягає у надмірному утворюванні та неправильному дозріванні лейкоцитів. Універсальний словник-енциклопедія
- білокрів'я — ЛЕЙКО́З мед. (захворювання кровотворної системи), ЛЕЙКЕМІ́Я, БІЛОКРІ́В'Я. Лейкемія (або лейкоз, білокрів'я) — небезпечна хвороба крові, за якої кількість білокрівців зростає понад усяку міру, і вони руйнують лімфатичну систему організму (з журналу). Словник синонімів української мови