білолиций

БІЛОЛИ́ЦИЙ, я, е, нар.-поет.

Який має біле обличчя.

Чи є в світі молодиця, Як та Гандзя білолиця? (з народної пісні);

Серед села вдова жила У новій хатині, Білолиця, кароока І станом висока (Т. Шевченко);

Була гарна вбога панна, краля-королиця: як ясна зоря рум'яна, як сніг білолиця (П. Куліш);

Мій коханий ще більш білолиций, мій коханий ще більш молодий (М. Хвильовий);

Чорноока, білолиця й молода, чом не чути, як дзвенить твоя хода? (С. Голованівський);

Навіщо тобі здалась, Тарасе, та білолиця німочка (Василь Шевчук);

// Уживається як постійний епітет місяця.

Білолиций місяць тихо плив високим небом (Б. Грінченко);

// у знач. ім. білоли́ций, цього, ч. Місяць.

Зорі сяють; серед неба Горить білолиций (Т. Шевченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білолиций — Білоли́ций, -ця, -це; -цього, -цьої Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. білолиций — БІЛОЛИ́ЦИЙ, я, е. Який має біле обличчя. Чи є в світі молодиця, Як та Гандзя білолиця? (Пісні та романси.., II, 1956, 47); Серед села вдова жила У новій хатині, Білолиця, кароока І станом висока (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  3. білолиций — -я, -е. Який має біле обличчя. || Уживається як постійний епітет місяця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. білолиций — Біловидий Словник чужослів Павло Штепа
  5. білолиций — білоли́ций прикметник Орфографічний словник української мови