білолиций
БІЛОЛИ́ЦИЙ, я, е. Який має біле обличчя.
Чи є в світі молодиця, Як та Гандзя білолиця? (Пісні та романси.., II, 1956, 47);
Серед села вдова жила У новій хатині, Білолиця, кароока І станом висока (Шевч., І, 1951, 164);
Чорноока, білолиця й молода, чом не чути, як дзвенить твоя хода? (Голов., З листів.., 1940, 103);
*Образно. І всміхнулась білолиця Галичина своїй новій світлій долі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 150);
// Уживається як постійний епітет місяця.
Білолиций місяць тихо плив високим небом (Гр., Без хліба, 1956, 78);
У знач. ім. білоли́ций, цього, ч. Місяць.
Зорі сяють; серед неба Горить білолиций (Шевч., І, 1951, 92).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- білолиций — білоли́ций прикметник Орфографічний словник української мови
- білолиций — -я, -е. Який має біле обличчя. || Уживається як постійний епітет місяця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- білолиций — Біловидий Словник чужослів Павло Штепа
- білолиций — БІЛОЛИ́ЦИЙ, я, е, нар.-поет. Який має біле обличчя. Чи є в світі молодиця, Як та Гандзя білолиця? (з народної пісні); Серед села вдова жила У новій хатині, Білолиця, кароока І станом висока (Т. Словник української мови у 20 томах
- білолиций — Білоли́ций, -ця, -це; -цього, -цьої Правописний словник Голоскевича (1929 р.)