1. Словник української мови у 20 томах

білопінний

БІЛОПІ́ННИЙ, а, е.

Який має на поверхні білу піну або нагадує її.

На краю голих, червонястих гір Лікії купався у теплому білопінному морі невпокорений Родос (П. Загребельний);

А по морю пливла – о ні, не пливла! – летіла, ледь торкаючись білопінних хвиль, велика струнка галера (С. Тельнюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білопінний — білопі́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. білопінний — [б’ілоп’ін:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  3. білопінний — -а, -е. 1》 Який має багато білої піни (про хвилі). 2》 Схожий на білу піну (напр., про квітучі дерева). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. білопінний — див. білий Словник синонімів Вусика