білявочубий
БІЛЯВОЧУ́БИЙ, а, е.
З білявим волоссям.
– Хлопче, невже це ти? – не вірив своїм очам Арсен, дивлячись на білявочубого двадцятирічного парубка в бурсацькому одязі (В. Малик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me