1. Словник української мови у 20 томах

білість

БІ́ЛІСТЬ, лості, ж.

Абстр. ім. до бі́лий 1.

Його груба, висока фігура ясно відрисувалася на тлі .. неба, облитого величезною пурпуровою пожежею з золотим, тепер уже аж до білості розжареним низом (І. Франко);

Його голена голова залисніла пергаментовою білістю (Олесь Досвітній);

Поза власною волею вп'явся [Кримчак] поглядом в Огієнка, спостеріг .. пергаментну білість губів і нездорову попелястість обличчя (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білість — бі́лість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. білість — -лості, ж. Абстр. ім. до білий 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. білість — БІ́ЛІСТЬ, лості, ж. Абстр. ім. до бі́лий 1. Його груба, висока фігура ясно відрисувалася на тлі.. неба, облитого величезною пурпуровою пожежею з золотим, тепер уже аж до білості розжареним низом (Фр., III, 1950, 327); Його голена голова залисніла пергаментовою білістю (Досв., Вибр., 1959, 226). Словник української мови в 11 томах
  4. білість — Білість, -лости ж. Бѣлизна. Желех. Словник української мови Грінченка